MTV Presents: CS Footor & Dead Rosster (Вона '98)

Я поглянув на неї наче на річ,
Я хотів би опинитись з нею віч-на-віч,
Я хотів би володіти нею цілу ніч,
О, добродію багатий, грошей позич.
Я хотів би з нею спати в готелях Монте-Карло,
О, добродію багатий, фраєрнутись треба гарно,
Барахло нове купити і літаючу тарілку,
Ананаси, апельсини, абрикоси і горілку.

Приспів:
Старий, вибачай,
Давай позичай,
Ще сотню на чай. (весь куплет – 2)

Ти стоїш на балконі як манекен,
У тебе з мармуру долоні і кров як у Кармен,
У твоїх зіницях чорний вечір губить кольори,
Закривавлені тореро вибувають з гри.
Барди надривають горло-золото,
Ти богиня гордозолотосолодкоросла,
Гнуть вітри залізні проліски і колоски,
Апельсини струми б’ють на розпечені піски.

Приспів

Б'ютіфул Карпати

Іду я плаєм в синю даль –
Висить Марічка на смерічці.
Парує сивий дим проваль,
Цвіте червлена ружа-чічка.

Приспів:
Б’ютіфул Карпати!
Верховина, рідна мати,
Не дай же нам погибати!
Б’ютіфул Карпати!

За небокраєм небокрай,
Трембіти голос чути в лісі.
А он ялинок ген розмай
І синьо-жовта фана в стрісі.

Приспів

Залазить п’яне сонце в річку,
Останній промінь свій кидає.
Іде Іванко до Марічки
І пісеньку співає.

Приспів

Птахорізка

Це рясне гуляння вбогих при музиці,
Під мурами, де випивка і тінь.
Це триває свято поїдання птиці
При світлі відлітань і тріпотінь.

Треті птиці лунко прокричали ранок,
І ринок забуяв, як райський ліс.
Тож тяжкі тіла знекровлених коханок
Закутує в пітьму пан птахоріз.

По його робітні в'ється чорне пір'я,
І руки в нього, кажуть, золоті.
Музика на ринку. Вивіска «Вампірня»
Ясніє, ніби спалах, на путі.

Він виймає з тіла теплу душу птичу
(його небіжчик тато – знаний кат),
а вночі приводить у закляклу тишу
крилатих і співаючих дівчат.

Злякані амури. Під'яремні псиська
Шукають у жаливі кість крила.
Це розправа з ангелами — ангелорізка,
Це пісня жолобками потекла.

Ми ж, умивши пивом пересохлі мізки,
Згорнувши небеса в густий рулон,
Та й гостимось на паперті птахорізки
У місті, що зоветься Вавілон.

Ластівки

Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся любить, бо пора...
Хвилею зеленою здіймається
Навесні Батийова гора.

Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля

Гнуться клени ніжними колінами,
Чорну хмару сріблять голуби...
Ще от день — і все ми, все покинемо
Для блакитнокрилої плавби.

Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля

Хай собі кружляє, обертається
Хоч круг лампочки земля стара!..
Ластівки літають, бо літається,
І Ганнуся любить, бо пора...

Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-Ля
Ля-ляляляля-ЛЯ! 

Літо буде

У весняному полоні скачуть коні,
Буйні коні, скачуть коні, гей!
Грім весняний пестить гриви,
Грім весняний просить зливи,
Коні, гей, коні, гей!

Ронить небо блискавиці,
З висоти в глибінь криниці, гей, гей, гей!
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.
Та вже коні пролетіли...
Слухать коні не схотіли –
Літо буде, літо буде, літо буде,
Буде літо, буде літо!

Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming.

У весняному полоні скачуть коні,
Буйні коні, скачуть коні, гей!
Сонце райдугою грає
І твою весну вітає, чуєш?
А ми до тебе з небом обоє,
Ще й вітрів із нами троє їдем.
Зупиніться буйні гриви,
Небо, небо кида зливи в груди.

Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is really coming.
Літо буде, come on, come on, come on, come on.
Літо буде, summer is coming, is coming. (весь куплет – 3)

Шабадабада

шабадабада шабадабада
мужчина і жінка
шабадабада шабадабада
двадцять років по тому
напевно і неодмінно
зустрінуться знову
і говоритимуть про
шабадабада шабадабада

тобі тоді буде вже
вибач в жінок про таке не питають
просто ми станемо старшими себто
досвідченими і мудрішими
аж на цілих
шабадабада шабадабада

а найголовніше і найсуттєвіше
те що ні ти ні я окремо
ані ми обоє разом
ні за чим абсолютно не
шабадабада шабадабада
шаба даба да

Над морем

В морі я хотів печаль свою втопить,
Я до моря вийшов рано — море спить.
І мені його будити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Ополудні йду до моря і здаля
Бачу, що воно сміється, як маля.
І мені його смутити стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.

Уночі до моря знову я прибіг,
А воно ридало біля ніг моїх.
І мені його самого стало жаль —
Залишилася мені моя печаль.